Йов 22 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1І відказав Елифаз із Теману й промовив:

2Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає.

3Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї?

4Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою?

5Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця.

6Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу.

7Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба;

8Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй.

9Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками.

10За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх,

11Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе.

12Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо!

13Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить?

14Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить.

15Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні,

16Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила?

17Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель?

18Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! -

19Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них:

20Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь!

21Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі.

22Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.

23Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, -

24Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське.

25І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;

26Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.

27Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.

28Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.

29А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;

30Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*.