Дії 16 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

2що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.

3Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.

4Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.

5Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.

6Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

7Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

8Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.

9І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.

10Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

11Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,

12а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, - осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.

13А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.

14І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.

15Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

16Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

17Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

18Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

19Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

20І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

21і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

22І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.

23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх

24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.

28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.

29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,

30а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?

31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.

33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.

34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

35Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.

36Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;

37Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.

38Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.

39І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.

40І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.