Екклезiяст 10 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.

2Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного - у лївий бік.

3Якою б дорогою нї йшов дурний, - нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.

4Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.

5Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се - наче облуд у володаря:

6Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.

7Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.

8Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.

9Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.

10Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.

11Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик.

12Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого:

13Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє.

14Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?

15Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.

16Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку!

17Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.

18Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.

19Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.

20Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.