Приповiстi 13 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.

2Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників - зло.

3Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.

4Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.

5Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.

6Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.

7Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.

8Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.

9Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.

10Між гордими - одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою - у тих мудрість.

11Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.

12Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє - се дерево жизнї.

13Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.

14Наука мудрого - се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.

15Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.

16Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.

17Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець - ратунок.

18Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.

19Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.

20Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, - зледачіє.

21За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.

22Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.

23Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.

24Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.

25Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.