Йов 36 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1І провадив Еліуй річ дальше й говорив:

2Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.

3Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.

4Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.

5Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.

6Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.

7Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.

8Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди -

9Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;

10Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.

11І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;

12Як же не послухають, - згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.

13Лукаві же - вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;

14Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.

15Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*.

16Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.

17Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд - укупі.

18О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.

19Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, - анї золотові, анї нїякому скарбові.

20О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!

21Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.

22Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?

23Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?

24Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.

25Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.

26Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.

27Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;

28Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.

29А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?

30А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.

31Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.

32В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.

33Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.