Йов 34 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1І говорив Еліуй дальше й казав:

2Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!

3Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.

4Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.

5Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.

6Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.

7Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,

8Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?

9Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.

10Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду,

11Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.

12Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.

13Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?

14Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -

15Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.

16От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.

17Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?

18Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?

19Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.

20Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.

21Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.

22Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.

23Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.

24Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,

25Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,

26Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.

27За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,

28Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.

29Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік,

30Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.

31От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;

32А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.

33Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.

34Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:

35Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.

36Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.

37Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.