Йов 15 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1І відказав Елифаз із Теману й промовив:

2Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,

3Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?

4Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!

5Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!

6Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.

7Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?

8Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?

9Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?

10Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.

11Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?

12Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?

13Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?

14Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?

15Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:

16Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.

17Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,

18Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;

19В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:

20Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;

21Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.

22Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.

23Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.

24Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -

25За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,

26Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;

27За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.

28І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.

29Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.

30Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.

31Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.

32Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.

33Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.

34Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,

35(в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.