Псалми 71 - Б?бл?я в пер. П.Кул?ша та ?.Пулюя, 1905(UKRK)

1Н а тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки.

2По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене!

3Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня.

4Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя!

5Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого.

6Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю.

7Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита.

8Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.

9Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене!

10Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються.

11І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя.

12Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч!

13Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають!

14Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.

15Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку.

16Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.

17Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої.

18І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!

19І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?

20Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.

21Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.

22І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля!

23Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;

24І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.