1 Фессалонікійців 2 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Бо ви самі, брати, знаєте про наш прихід до вас, що він не був даремним;

2але, хоч ми й постраждали перед тим і зазнали зневаги у Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у нашому Бозі проповідувати вам Євангеліє Боже у великій боротьбі.

3Бо наше повчання було не від обману, ні від нечистих мотивів, ані з підступом;

4але як Бог визнав нас гідними, щоб ввірити нам Євангеліє, так ми й говоримо, догоджаючи не людям, а Богу, Який випробовує наші серця.

5Бо ніколи не було в нас ні улесливих слів, як ви знаєте, ні прихованого користолюбства (Бог свідок),

6і не шукали ми слави від людей, ні від вас, ні від інших, хоч і могли бути тягарем, як апостоли Христові.

7Але ми були ніжними серед вас, як годувальниця леліє своїх дітей.

8Так ми, жадаючи вас, бажали передати вам не тільки Євангеліє Боже, а й свої душі, бо ви стали нам любими.

9Бо ви пам’ятаєте, брати, наш труд і виснаження: працюючи вдень і вночі, щоб не обтяжити когось із вас, ми проповідували вам Євангеліє Боже.

10Свідки ви і Бог, як свято, праведно й бездоганно ми поводили себе перед вами, віруючими.

11Бо ви знаєте, як кожного з вас, мов батько своїх дітей, ми благали, і вмовляли, і заклинали вас,

12щоб ви жили гідно Бога, що кличе вас у Своє Царство й славу.

13Тому й ми безперестанку дякуємо Богу, що, прийнявши почуте від нас слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як слово Боже (яким воно є насправді), яке й діє у вас, віруючих.

14Бо ви, брати, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, що в Іудеї, тому що й ви те саме зазнали від своїх одноплемінників, що й ті від іудеїв,

15які і Господа Ісуса вбили, і своїх пророків, і нас вигнали, і Богу не догоджають, і всім людям противляться,

16забороняючи нам говорити язичникам, щоб ті спаслися, так що вони завжди наповнюють міру своїх гріхів; та настиг їх гнів Божий до кінця.

17Ми ж, брати, розлучившись з вами на короткий час (лицем, не серцем), ще більше старались побачити ваше лице з великим бажанням.

18Тому ми (я, Павло) хотіли прийти до вас не раз і не два, але перешкодив нам сатана.

19Бо хто наша надія, чи радість, чи вінець похвальби? Чи ж не ви перед нашим Господом Ісусом Христом при Його приході?

20Бо ви наша слава і радість.