Матвія 15 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Тоді прийшли до Ісуса книжники й фарисеї з Єрусалима і кажуть:

2Чому Твої учні порушують передання предків? Бо не миють своїх рук, коли їдять хліб.

3Він же сказав їм у відповідь: А чому ви порушуєте заповідь Божу своїм переданням?

4Бо Бог заповів: «Шануй свого батька і матір», — і: «Хто злословить батька чи матір, того слід покарати смертю», —

5а ви кажете: Хто скаже батьку чи матері: Дар Богу те, чим ти від мене скористався б, —

6той може не шанувати свого батька чи свою матір. Так ви скасували заповідь Божу своїм переданням.

7Лицеміри! Добре прорік про вас Ісая, кажучи:

8Цей народ наближається до Мене своїм язиком і шанує Мене вустами, та його серце далеке від Мене.

9Та даремно шанує Мене, навчаючи вченням — людським заповідям.

10І, підізвавши народ, сказав йому: Слухайте і розумійте.

11Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але що виходить з уст, те оскверняє людину.

12Тоді підійшли Його учні і сказали Йому: Ти знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?

13Він же сказав у відповідь: Усяка рослина, яку посадив не Мій Небесний Отець, буде викорінена.

14Облиште їх: вони сліпі поводирі сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва упадуть у яму.

15Петро сказав Йому у відповідь: Поясни нам цю притчу.

16Ісус сказав: І ви досі нетямущі?

17Ви ще не розумієте, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить у вбиральню?

18А що виходить з уст, виходить із серця, і воно оскверняє людину.

19Бо з серця виходять злі думки, вбивства, перелюби, блуд, крадіжки, лжесвідчення, лихослів’я —

20це вони оскверняють людину, а їсти немитими руками не оскверняє людину.

21Пішовши звідти, Ісус вирушив в околиці Тира й Сидона.

22І ось хананейська жінка, вийшовши з тих місць, стала кричати до Нього: Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Моя дочка тяжко біснується!

23Та Він не відповів їй ні слова. Його учні підійшли й стали просити Його: Відішли її, а то вона кричить за нами.

24Він же сказав у відповідь: Я посланий тільки до загублених овець дому Ізраїля.

25Вона ж підійшла і, поклоняючись Йому, сказала: Господи, допоможи мені!

26Та Він сказав у відповідь: Недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам.

27Вона ж сказала: Так, Господи, але ж і собаки їдять крихти, що падають зі столу їхніх господарів.

28Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О, жінко, велика твоя віра: хай буде тобі, як ти хочеш! І її дочка в ту ж мить одужала.

29Пішовши звідти, Ісус прийшов до Галілейського моря і, зійшовши на гору, сів там.

30І прийшло до Нього багато народу разом з кульгавими, сліпими, німими, каліками та багатьма іншими, і поклали їх до Ісусових ніг, і Він зцілив їх,

31так що народ дивувався, бачачи, як німі говорять, каліки одужують, кульгаві ходять і сліпі бачать, — і прославляв Бога Ізраїля.

32Ісус же, підізвавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вони вже три дні знаходяться зі Мною і їм нíчого їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

33Його учні кажуть Йому: Звідки ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?

34Ісус каже їм: Скільки хлібин у вас є? Вони сказали: Сім, і кілька рибин.

35Тоді Він наказав народу возлягти на землю,

36і, взявши сім хлібин і рибини і віддавши подяку, розламав їх, і роздав Своїм учням, а учні — народу.

37І всі їли, і наїлися, і ще набрали сім повних кошиків шматків, що залишилися.

38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей.

39Відпустивши народ, Він сів у човен і приплив в околиці Магдали.