Матвія 27 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Коли настав ранок, усі первосвященники й старійшини народу прийняли рішення проти Ісуса, щоб видати Його на смерть.

2І, зв’язавши Його, відвели, і видали Його правителю Понтію Пілату.

3Тоді Іуда, Його зрадник, побачивши, що Його засудили, розкаявся і повернув первосвященникам і старійшинам тридцять срібняків,

4сказавши: Згрішив я, зрадивши невинну кров. Вони ж сказали: Що нам до того? Дивися сам.

5І, кинувши срібняки в Храмі, він вийшов, пішов і повісився.

6Первосвященники ж, узявши срібняки, сказали: Не можна покласти їх у скарбницю, бо це ціна крові.

7І, порадившись, вони купили за них поле гончаря для поховання подорожніх.

8Тому те поле і по цей день називається Полем крові.

9Тоді збулося сказане через пророка Єремію: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,

10і дали їх за поле гончаря, як наказав мені Господь.

11Ісус же став перед правителем, і правитель запитав Його: Ти Цар іудейський? Ісус сказав йому: Ти сам кажеш.

12І коли первосвященники й старійшини звинувачували Його, Він нічого не відповідав.

13Тоді Пілат каже Йому: Хіба Ти не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?

14І Він не відповів йому ні на одне слово, так що правитель дуже дивувався.

15На свято ж правитель мав звичай звільняти народу одного в’язня, якого вони хотіли.

16Був у них тоді відомий в’язень на ім’я Варавва.

17Тож коли вони зібралися, Пілат сказав їм: Кого хочете, щоб я звільнив вам: Варавву чи Ісуса, званого Христом?

18Бо знав, що вони видали Його із заздрості.

19Коли ж він сидів у суддівському кріслі, його дружина послала до нього сказати: Нічого не роби тому Праведнику, бо сьогодні вві сні я багато постраждала за Нього.

20Та первосвященники й старійшини підмовили народ просити Варавву, а Ісуса погубити.

21Правитель сказав їм у відповідь: Кого з двох хочете, щоб я звільнив вам? Вони сказали: Варавву!

22Пілат каже їм: Що ж мені зробити з Ісусом, званим Христом? Усі кажуть йому: Хай буде розп’ятий!

23Правитель сказав: Яке ж зло Він зробив? Та вони ще дужче стали кричати: Хай буде розп’ятий!

24Пілат, побачивши, що нічого не вдіє, а натомість починається заворушення, узяв води, умив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові цього Праведника; дивіться самі.

25І весь народ сказав у відповідь: Його кров на нас і на наших дітях!

26Тоді він звільнив їм Варавву, а Ісуса, піддавши бичуванню, видав на розп’яття.

27Тоді воїни правителя, взявши Ісуса в преторій, зібрали до Нього цілу когорту,

28і, роздягнувши Його, одягнули на Нього багряну мантію.

29І, сплівши вінок з терну, поклали Йому на голову і дали Йому в праву руку тростину; і, ставши перед Ним на коліна, насміхалися над Ним, кажучи: Вітаємо, Царю іудейський!

30І плювали на Нього і, взявши тростину, били Його по голові.

31А коли насміялись над Ним, зняли з Нього мантію, одягнули Його в Його одяг і повели Його на розп’яття.

32Виходячи, вони зустріли одного кірінеянина на ім’я Симон і змусили його нести Його хрест.

33І, прийшовши на місце, яке називається Голгофа (що означає «місце черепа»),

34дали Йому пити винний оцет, змішаний з жовчю, та Він, покуштувавши, не схотів пити.

35Розіп’явши Його, вони розділили Його одяг, кинувши жереб, щоб збулося сказане пророком: Розділили між собою Мій одяг і про Моє вбрання кидали жереб.

36І, сидячи, стерегли Його там.

37І помістили над Його головою напис Його вини: Це Ісус, Цар іудейський.

38Тоді розіп’я´ли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а іншого ліворуч.

39Перехожі ж лихословили Його, хитаючи головами

40і кажучи: Ти, що руйнуєш Храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе! Якщо ти Син Божий, зійди з хреста!

41Так само й первосвященники з книжниками й старійшинами, насміхаючись, казали:

42Інших спасав, а Себе не може спасти! Якщо Він Цар Ізраїлю, хай зійде зараз із хреста, і ми повіримо Йому!

43Він надіється на Бога, то нехай тепер врятує Його, якщо Він угодний Йому, бо Він казав: Я Син Божий!

44Так само й розбійники, розп’я´ті з Ним, ганьбили Його.

45Від шостої ж години настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.

46А близько дев’ятої години Ісус скрикнув гучним голосом: Елі, Елі, лама савахтані? (тобто: Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти покинув Мене?).

47Деякі з тих, що стояли там, почувши це, сказали: Він Іллю кличе.

48А один з них відразу ж підбіг, узяв губку, наповнив її винним оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.

49А інші сказали: Давай подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його.

50Та Ісус, знову скрикнувши гучним голосом, випустив дух.

51І ось завіса Храму розірвалась надвоє зверху донизу, і земля потряслася, і камені розкололися,

52і гробниці відкрилися, і багато тіл покійних святих воскресли,

53і, вийшовши з гробниць після Його воскресіння, увійшли у святе місто, і з’явилися багатьом.

54Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякались і сказали: Воістину Він був Сином Божим!

55Було там багато жінок, що дивилися здаля, які пішли за Ісусом з Галілеї, прислуговуючи Йому.

56Серед них була Марія Магдалина, Марія, мати Якова й Іосії, та мати синів Зеведеєвих.

57Коли настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Ісуса.

58Він прийшов до Пілата і попросив тіло Ісуса. Тоді Пілат наказав віддати тіло.

59Узявши тіло, Йосип обгорнув його чистим льняним полотном,

60і поклав його у своїй новій гробниці, яку висік у скелі, і, приваливши до дверей гробниці великий камінь, пішов.

61Там була Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробниці.

62Наступного дня, що йде після дня приготування, зібралися до Пілата первосвященники й фарисеї

63і сказали: Пане, ми згадали, що той обманщик ще за життя сказав: Через три дні Я воскресну.

64Тож накажи охороняти гробницю до третього дня, щоб Його учні, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народу: Він воскрес із мертвих, — і буде останній обман гіршим від першого.

65Пілат сказав їм: У вас є варта, ідіть і охороняйте, як знаєте.

66Вони пішли і стали охороняти гробницю, опечатавши камінь і поставивши варту.