Дії Апостолів 8 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Савл же схвалював його вбивство. У той день виникло велике гоніння на церкву в Єрусалимі, і всі, крім апостолів, розсіялися по землях Іудеї і Самарії.

2А Стефана поховали побожні чоловіки і здійняли по ньому великий плач.

3Савл же нищив церкву, ходячи по домах, і, тягнучи чоловіків і жінок, видавав їх у в’язницю.

4А ті, що розсіялися, ходили і благовістили слово.

5Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа.

6І народ однодушно слухав те, що говорив Филип, чуючи й бачачи чудеса, які він чинив.

7Бо з багатьох одержимих виходили нечисті духи, волаючи гучним голосом, і багато паралізованих і кульгавих зцілилося.

8І була велика радість у тому місті.

9Був же в тому місті один чоловік на ім’я Симон, який перед тим чаклував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.

10Його слухали всі від малóго до великого, кажучи: Він є великою силою Божою.

11А слухали його тому, що він довгий час дивував їх чаклунством.

12Та коли повірили Филипу, який благовістив про Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки, і жінки.

13Повірив і сам Симон і, охрестившись, постійно пробував з Филипом; а бачачи вчинені чудеса й знамення, дивувався.

14Коли ж апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла слово Боже, то послали до них Петра й Іоана,

15які прийшли й помолилися за них, щоб вони отримали Святого Духа;

16бо Він ще не сходив на жодного з них, а тільки вони були охрещені в ім’я Господа Ісуса.

17Тоді апостоли клали на них руки, і вони отримували Святого Духа.

18Коли ж Симон побачив, що через покладання рук апостолів дається Святий Дух, він приніс їм гроші

19і сказав: Дайте і мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, отримував Святого Духа.

20Та Петро сказав йому: Твої гроші хай загинуть з тобою, бо ти подумав, що дар Божий можна придбати за гроші.

21Немає тобі в цій справі частки, ні долі, бо твоє серце непрáве перед Богом.

22Тому покайся в цьому своєму злі і благай Бога, може, проститься тобі задум твого серця.

23Бо я бачу, що ти в гіркій жовчі і путах неправедності.

24Симон же сказав у відповідь: Ви помоліться за мене Господу, щоб мене не спіткало нічого з того, що ви сказали.

25Вони ж, засвідчивши і сказавши слово Господнє, пішли назад у Єрусалим і проповідували Євангеліє у багатьох самарянських селах.

26А Филипу ангел Господній сказав: Устань і йди на південь, на дорогу, яка веде з Єрусалима в Газу; вона пуста.

27Він устав і пішов. І ось ефіоп, євнух, вельможа Кандаки, цариці ефіопської, що завідував усією її скарбницею, який їздив у Єрусалим на поклоніння,

28вертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю.

29Дух сказав Филипу: Підійди й пристань до цієї колісниці.

30Филип підбіг і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: Чи ти розумієш, що читаєш?

31Той сказав: Як же я можу розуміти, якщо хтось не наставить мене? І попросив Филипа піднятись і сісти з ним.

32А уривок Писання, який він читав, був такий: Як вівця, Він був ведений на заколення, і як ягня перед своїм стрижієм безмовне, так Він не відкриває Своїх уст.

33У Своєму приниженні Він був позбавлений правосуддя, а про рід Його хто розповість? Бо забирається з землі Його життя.

34Євнух заговорив і сказав Филипу: Прошу тебе, скажи, про кого пророк каже це: про себе чи про когось іншого?

35І Филип, відкривши свої вуста і почавши від цього місця Писання, став благовістити йому про Ісуса.

36Коли ж вони їхали по дорозі, то приїхали до води, і євнух сказав: Ось вода; що заважає мені охреститися?

37Филип сказав: Якщо віруєш усім серцем, то можна. Той сказав у відповідь: Вірую, що Ісус Христос є Син Божий.

38І наказав зупинити колісницю, і вони обоє зійшли у воду, Филип і євнух, і він охрестив його.

39Коли ж вони вийшли з води, Дух Господній забрав Филипа, і євнух більше не бачив його, і їхав своєю дорогою, радіючи.

40А Филип опинився в Азоті і, проходячи, проповідував усім містам Євангеліє, аж поки не прийшов у Кесарію.