Марка 6 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Звідти Iсус вийшов і прийшов на Свою батьківщину, і з Ним прийшли Його учні.

2Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі, і багато хто, слухаючи, дивувався й казав: Звідки це в Нього? І що за мудрість дана Йому, що Його руками чиняться такі чудеса?

3Хіба Він не тесля, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди й Симона? І хіба не тут, серед нас, Його сестри? І вони спокушалися через Нього.

4Та Ісус сказав їм: Не буває пророк без пошани, хіба що на своїй батьківщині, серед рідних та в своєму домі.

5І не міг учинити там ніякого чуда, а тільки зцілив небагатьох хворих, поклавши на них руки.

6І дивувався їхньому невір’ю. І ходив по навколишніх селах і навчав.

7Покликавши Дванадцятьох, Він почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.

8І наказав їм нічого не брати в дорогу, крім однієї палиці: ні торби, ні хліба, ні грошей у поясі, —

9а бути взутими в сандалі, і не одягати двох сорочок.

10І сказав їм: Де тільки ввійдете в дім, там залишайтеся, поки не вийдете звідти.

11А якщо хтось не прийме вас і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг для свідчення проти них. Істинно вам кажу: легше буде Содому й Гоморрі в день суду, ніж тому місту.

12Вони пішли і проповідували, щоб усі покаялися;

13і виганяли багатьох бісів, і мазали оливою багатьох хворих і зціляли.

14Почув цар Ірод про Iсуса (бо Його ім’я стало відомим) і сказав: Це Іоан Хреститель воскрес із мертвих, і тому діють у ньому чудодійні сили.

15Інші казали: Це Ілля, — ще інші казали: Це пророк або як один із пророків.

16Ірод же, почувши про Нього, сказав: Це Іоан, якому я відтяв голову; він воскрес із мертвих.

17Бо цей Ірод, пославши, схопив Іоана і зв’язав його у в’язниці через Іродіаду, дружину свого брата Филипа, тому що той одружився на ній.

18Бо Іоан казав Іроду: Не можна тобі мати дружину твого брата.

19Іродіада ж таїла на нього злобу і хотіла вбити його, та не могла.

20Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він чоловік праведний і святий, і беріг його; і, послухавши його, багато чого робив, і слухав його з задоволенням.

21І ось настав слушний день, коли Ірод на свій день народження влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та галілейської знаті.

22І коли дочка тієї Іродіади ввійшла, станцювала й догодила Іроду й тим, що возлежали з ним, цар сказав дівчині: Проси в мене, що тільки хочеш, і я дам тобі.

23І поклявся їй: Що тільки попросиш, я дам тобі, навіть до половини свого царства.

24Вона вийшла й сказала своїй матері: Що мені попросити? Та сказала: Голову Іоана Хрестителя.

25Вона відразу ввійшла з поспіхом до царя й попросила: Хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.

26Цар дуже засмутився, та ради клятви й тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.

27І, відразу пославши охоронця, цар наказав принести голову Iоана. Той пішов, відтяв йому голову у в’язниці,

28і приніс його голову на блюді, і дав її дівчині, а дівчина віддала її своїй матері.

29Почувши про це, його учні прийшли, взяли його тіло і поклали його в гробниці.

30Апостоли ж зібралися до Ісуса і розповіли Йому про все, що зробили і чому навчали.

31І Він сказав їм: Підіть ви одні в пустельне місце і трохи відпочиньте (бо приходило й відходило багато народу, і їм нíколи було й поїсти).

32І вони відпливли човном у пустельне місце одні.

33Люди побачили, як вони відпливали, і багато хто впізнав Його, і з усіх міст побігли туди берегом, випередили їх і зібралися до Нього.

34Ісус, вийшовши, побачив багато людей і зжалився над ними, бо вони були як вівці без пастуха; і почав багато навчати їх.

35А коли час був уже пізній, підійшли до Нього Його учні й кажуть: Місце тут пустельне, а час уже пізній.

36Відпусти їх, хай підуть у навколишні хутори й села і куплять собі хліба, бо їм нíчого їсти.

37Та Він сказав їм у відповідь: Ви дайте їм їсти. Вони кажуть Йому: Чи не піти нам купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти?

38Він каже їм: Скільки хлібин у вас є? Підіть подивіться. Вони дізналися й кажуть: П’ять, і дві рибини.

39Тоді Він наказав їм розсадити всіх групами на зеленій траві,

40і вони возлягли рядами по сто й по п’ятдесят.

41Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив, розламав хлібини й став роздавати Своїм учням, щоб вони подали народу; і на всіх розділив дві рибини.

42І всі їли, і наїлися,

43і ще набрали шматків хліба й риби дванадцять повних кошиків.

44А тих, що їли хліб, було близько п’яти тисяч чоловіків.

45І відразу Iсус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік у Віфсаїду, поки Сам відпускатиме народ.

46Попрощавшись із ними, Він пішов на гору помолитись.

47Настав вечір, човен був уже на середині моря, а Він був Сам-один на суші.

48Побачивши, як вони мучаться від веслування (бо дув зустрічний їм вітер), близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів було минути їх.

49Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали

50(бо всі побачили Його і стривожились). Та Він відразу заговорив з ними і сказав їм: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь!

51І сів до них у човен, і вітер ущух. І вони були дуже сильно вражені в собі й здивовані,

52бо не зрозуміли чуда над хлібинами, тому що їхнє серце було закам’янілим.

53Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську, і причалили.

54Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Його,

55оббігли всю ту околицю й почали приносити на постелях хворих туди, де, як чули, Він був.

56І куди б Він не приходив: у села, чи міста, чи хутори — люди клали хворих на площах і благали Його, щоб ті доторкнулись бодай до краю Його одягу; і всі, хто доторкався до Нього, — одужували.