Римлян 9 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Кажу правду у Христі, не обманюю, свідчить мені моя совість у Святому Дусі,

2що у мене є великий смуток і невпинний біль у моєму серці.

3Я сам бажав би бути проклятим, відлученим від Христа за своїх братів, рідних мені по плоті,

4тобто ізраїльтян, яким належать усиновлення, слава, завіти, законодавство, богослужіння, обітниці;

5яким належать отці, від яких по плоті Христос, Який є над усім Бог, благословенний навіки. Амінь.

6Та не те, щоб слово Боже втратило силу; бо не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.

7І не те, що всі діти є нащадками Авраама, але: По Ісааку будуть названі тобі нащадки.

8Тобто не плотські діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.

9Бо словами обітниці були ці слова: У цей час я прийду і в Сарри буде син.

10І не тільки це, а так було й з Ревеккою, яка зачала від одного, нашого отця Ісаака, двійню.

11Бо коли вони ще не народились і не зробили нічого доброго чи злого, — щоб Божий задум у вибранні залишався не від діл, а від Того, Хто кличе, —

12сказано було їй: Старший буде служити меншому.

13Як написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.

14Що ж скажемо? Невже у Бога несправедливість? Зовсім ні!

15Бо Він каже Мойсею: Я помилую того, кого помилую, і пожалію того, кого пожалію.

16Отже, все залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто старається, а від Бога, Який милує.

17Бо Писання каже фараону: Саме для того Я й поставив тебе, щоб показати на тобі Свою силу і щоб Моє ім’я було звіщено по всій землі.

18Отже, Бог кого хоче, милує, а кого хоче, робить твердим.

19Ти тоді скажеш мені: За що ж Він ще дорікає? Адже хто може протистояти Його волі?

20А ти хто, людино, що сперечаєшся з Богом? Хіба виліплене скаже тому, хто його виліпив: Чому ти зробив мене таким?

21Чи гончар не має влади над глиною, щоб із того ж самого замісу зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу — для непочесного?

22Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити Свою силу, з великим довготерпінням терпів посудини гніву, приготовлені на загибель,

23щоб явити й багатство Своєї слави над посудинами милості, які наперед приготував для слави,

24тобто над нами, яких і покликав не тільки з іудеїв, а і з язичників?

25Як і в Осії Він каже: Не Мій народ назву Моїм народом і некохану — коханою.

26І на тому місці, де було сказано їм: Ви не Мій народ, — там вони будуть названі синами Бога живого.

27А Ісая вигукує про Ізраїль: Навіть якщо число синів Ізраїля буде як пісок морський, тільки залишок спасеться.

28Бо Він виконає і прискорить слово у праведності, тому що скоре слово здійснить Господь на землі.

29І як Ісая перед цим сказав: Якби Господь Саваоф не залишив нам нащадків, ми стали б як Содом і уподібнилися б до Гоморри.

30Що ж скажемо? А те, що язичники, які не шукали праведність, отримали праведність, праведність від віри;

31а Ізраїль, який шукав Закон праведності, не досягнув Закону праведності.

32Чому? Тому що шукав не у вірі, а ніби в ділах Закону; бо спіткнувся об камінь спотикання,

33як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; та кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться.