Луки 5 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже (а Він стояв біля Генісаретського озера),

2Він побачив два човни, що стояли біля озера; рибалки ж, вийшовши з них, мили сіті.

3Увійшовши в один із човнів, який належав Симону, Він попросив його відпливти трохи від берега і, сівши, став навчати народ із човна.

4Коли ж перестав говорити, то сказав Симону: Відпливи на глибину і закиньте свої сіті для лову.

5Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, та за Твоїм словом закину сіть.

6Зробивши це, вони спіймали дуже багато риби, аж почала рватись у них сіть.

7I дали знак товаришам в іншому човні, щоб припливли допомогти їм, і ті припливли, і вони наповнили обидва човни, так що ті почали тонути.

8Побачивши це, Симон Петро упав Iсусу в коліна і сказав: Вийди від мене, Господи, бо я чоловік грішний.

9Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від такого улову риби, яку вони зловили;

10так само і Якова та Iоана, синів Зеведея, які були товаришами Симона. I сказав Iсус Симону: Не бійся, віднині будеш ловити людей.

11I вони, витягнувши човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

12Коли Він був в одному місті, ось прийшов чоловік весь у проказі, і, побачивши Iсуса, упав ниць, і став благати Його: Господи, якщо Ти схочеш, Ти можеш мене очистити.

13Iсус простягнув руку, доторкнувся до нього й сказав: Хочу, очисться! — і проказа відразу зійшла з нього.

14I Він наказав йому нікому про це не казати, «а піди покажися священнику й принеси за своє очищення, як наказав Мойсей, для свідчення їм».

15Та слово про Нього ще більше поширювалось, і багато народу сходилося послухати і зцілитися в Нього від своїх хвороб.

16Та Він ішов у пустелі й молився.

17Одного дня, коли Він навчав, і сиділи фарисеї і законовчителі, які прийшли з усіх сіл Галілеї, Iудеї і з Єрусалима, і сила Господня була для зцілення хворих,

18ось прийшли люди, несучи на постелі чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;

19і, не знайшовши, кудою внести його через багатолюдність, піднялися на дах, і спустили його з постіллю крізь черепицю на середину перед Iсусом.

20Він, побачивши їхню віру, сказав йому: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!

21Тут книжники й фарисеї почали міркувати: Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

22Iсус, зрозумівши їхні думки, сказав їм у відповідь: Чому ви міркуєте таке у своїх серцях?

23Що легше: сказати: Прощаються тобі твої гріхи, — чи сказати: Устань і ходи?

24Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, — сказав паралізованому, — кажу тобі: Устань, візьми свою постіль і йди додому.

25I той відразу встав перед ними, узяв те, на чому лежав, і пішов додому, славлячи Бога.

26I всіх охопив жах, і вони славили Бога і, наповнившись страхом, казали: Ми бачили незвичайне сьогодні.

27Після цього Iсус вийшов, і побачив митника на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: Iди за Мною.

28I той, залишивши все, устав і пішов за Ним.

29I влаштував для Нього Левій великий бенкет у своєму домі, і на ньому було багато митників та інших, що возлежали з ними.

30Їхні ж книжники й фарисеї рéмствували на Його учнів і казали: Чому ви їсте і п’єте з митниками й грішниками?

31Iсус сказав їм у відповідь: Не здорові потребують лікаря, а хворі.

32Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння.

33Вони ж сказали Йому: Чому учні Iоана часто постяться й моляться, так само й учні фарисеїв, а Твої їдять і п’ють?

34Він сказав їм: Хіба можна змусити весільних гостей поститися, поки з ними молодий?

35Та настануть дні, коли забереться від них молодий, і тоді вони будуть поститися в ті дні.

36При цьому розказав їм і притчу: Ніхто не пришиває латки з нового одягу до старого одягу, інакше і новий порве, і до старого не підійде латка від нового.

37I ніхто не наливає нове вино в старі бурдюки, інакше нове вино прорве бурдюки — і саме витече, і бурдюки пропадуть;

38а нове вино слід наливати в нові бурдюки, і тоді зберігається і те, і інше.

39I ніхто, випивши старого, не схоче відразу нового, бо скаже: Старе краще.