Ефесян 4 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Тож благаю вас я, в’язень у Господі, жити гідно поклику, яким ви покликані,

2з усім смиренням і лагідністю, з довготерпінням, терплячи один одного в любові,

3стараючись зберігати єдність Духа в союзі миру.

4Одне тіло і один Дух, як ви й покликані до однієї надії вашого поклику;

5один Господь, одна віра, одне хрещення,

6один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх вас.

7Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового.

8Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, Він полонив полонених і дав дари людям».

9А «піднявся» що означає, як не те, що Він спочатку спускався у найнижчі частини землі?

10А Той, що спустився, є Тим же, що й піднявся вище за всі небеса, щоб наповнити все.

11І Він дав одних за апостолів, інших за пророків, ще інших за благовісників, а ще інших за пастирів і вчителів,

12для спорядження святих на діло служіння, на збудування тіла Христового,

13доки ми всі не досягнемо єдності віри й пізнання Сина Божого, дорослого віку, міри віку повноти Христа,

14щоб ми більше не були немовлятами, яких кидає й носить усяким вітром вчення через лукавство людей, через хитрість для підступного обману,

15а щоб, кажучи істину в любові, ми в усьому виростали в Того, Хто є голова, Христос,

16від Якого все тіло, складене й з’єднане завдяки підтримці кожного суглоба, здійснює ріст тіла в міру дії кожного окремого члена для збудування себе в любові.

17Тому кажу це й заклинаю Господом, щоб ви більше не жили, як живуть інші язичники в марноті свого розуму,

18затьмарені розумом, відчужені від життя Божого через невідання, яке в них, через закам’янілість їхнього серця.

19Вони, втративши відчуття, віддалися розпусті, щоб чинити усяку нечистоту з ненаситністю.

20Та ви не так пізнали Христа,

21якщо тільки ви чули про Нього і були навчені в Ньому (оскільки істина в Ісусі)

22відкинути стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих похотях,

23а обновлятися духом свого розуму

24і одягнутися в нову людину, створену за образом Божим в праведності й святості істини.

25Тому, відкинувши неправду, кажіть правду кожен своєму ближньому, бо ми члени один одному.

26Гніваючись, не грішіть; сонце хай не зайде у вашому гніві;

27і не давайте місця дияволу.

28Хто крав, хай більше не краде, а краще хай трудиться, роблячи своїми руками добро, щоб було що подати нужденному.

29Ніяке гниле слово хай не виходить із ваших уст, а тільки добре, для потрібного збудування, щоб воно приносило благодать слухачам.

30І не засмучуйте Святого Духа Божого, печаттю Якого ви відзначені на день викуплення.

31Усяке роздратування, лють, гнів, крик, лихослів’я разом з усякою злобою хай будуть усунені від вас.

32А будьте один до одного добрими, милосердними, прощаючи один одному, як і Бог у Христі простив вам.