Дії Апостолів 9 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1А Савл, ще дихаючи погрозами і вбивством на учнів Господніх, прийшов до первосвященника

2і випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послідовників Шляху, чи то чоловіків, чи жінок, тих зв’язаними привести в Єрусалим.

3Коли ж він ішов, то наблизився до Дамаска; і раптом осяяло його світло з неба.

4Він упав на землю і почув голос, що говорив йому: Савле, Савле, що ти гониш Мене?

5Він сказав: Хто Ти, Господи? Господь сказав: Я Ісус, Якого ти гониш. Важко тобі йти проти рожна.

6Він із тремтінням і жахом сказав: Господи, що Ти хочеш, щоб я зробив? Господь сказав йому: Устань і йди в місто, і тобі буде сказано, що ти маєш робити.

7Люди ж, які йшли з ним, стояли онімілі, чуючи голос, та нікого не бачачи.

8Савл устав із землі і, хоча його очі були відкриті, він нікого не бачив; і його повели за руку, і привели в Дамаск.

9І три дні він був невидющим, і не їв, і не пив.

10А в Дамаску був один учень на ім’я Ананія, і Господь сказав йому у видінні: Ананіє! Той сказав: Ось я, Господи!

11Господь сказав йому: Устань, і піди на вулицю, яка називається Прямою, і спитай в Іудиному домі тарсянина на ім’я Савл; бо ось він молиться

12і побачив у видінні чоловіка на ім’я Ананія, який увійшов і поклав на нього руку, щоб він прозрів.

13Ананія відповів: Господи, я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він зробив Твоїм святим у Єрусалимі;

14і тут має владу від первосвященників зв’язувати всіх, хто кличе Твоє ім’я.

15Та Господь сказав йому: Іди, бо він Моя вибрана посудина, щоб понести Моє ім’я перед язичниками, царями і синами Ізраїля.

16Бо Я покажу йому, скільки він має постраждати за Моє ім’я.

17Ананія пішов, і увійшов у дім, і, поклавши на нього руки, сказав: Брате Савле, Господь Ісус, що з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і наповнився Святим Духом.

18І відразу ніби луска спала з його очей, і він відразу прозрів; і, уставши, охрестився,

19і, прийнявши їжу, зміцнів. І Савл пробув з учнями в Дамаску декілька днів.

20І відразу став проповідувати в синагогах про Христа, що Він є Син Божий.

21І всі, що чули, дивувалися й казали: Чи не той це, хто нищив у Єрусалимі тих, що кличуть це ім’я, і сюди чи не для того прийшов, щоб зв’язаними відвести їх до первосвященників?

22А Савл ще більше зміцнявся й приводив у замішання іудеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Він є Христос.

23Коли ж минуло чимало днів, іудеї змовились убити його;

24та Савлу стала відома їхня змова. А вони вдень і вночі стерегли ворота, щоб убити його.

25Учні ж узяли його вночі і спустили по стіні, опускаючи в кошику.

26Прийшовши в Єрусалим, Савл намагався пристати до учнів, та всі боялися його, не вірячи, що він учень.

27Варнава ж узяв його, і привів до апостолів, і розповів їм, як дорогою він побачив Господа, і що Господь проговорив до нього, і як у Дамаску він сміливо проповідував іменем Ісуса.

28І він входив і виходив з ними в Єрусалимі і сміливо проповідував іменем Господа Ісуса.

29Говорив також і сперечався з елліністами, а вони намагались убити його.

30Та брати, дізнавшись про це, відвели його в Кесарію, а звідти відправили його в Тарс.

31Церкви ж по всій Іудеї, Галілеї і Самарії мали спокій, і збудовувались, і, живучи в страху Господньому й утісі Святого Духа, примножувалися.

32Якось Петро, проходячи по всіх місцях, прийшов і до святих, що жили в Лідді.

33Там він знайшов одного чоловіка на ім’я Еней, який вісім років пролежав у ліжку (він був паралізований).

34Петро сказав йому: Енею, тебе зціляє Ісус Христос: устань і застели своє ліжко! І він відразу встав.

35І побачили його всі мешканці Лідди й Сарону, які й навернулися до Господа.

36А в Іоппії була одна учениця на ім’я Тавіфа (що в перекладі означає «сарна»); вона була повна добрих діл і милостинь, які чинила.

37У ті дні вона захворіла й померла. Її обмили і поклали в горниці.

38А оскільки Лідда була поблизу Іоппії, то учні, почувши, що Петро знаходиться в ній, послали до нього двох чоловіків, благаючи без зволікання прийти до них.

39Петро встав і пішов з ними. Коли він прийшов, його привели в горницю, і всі вдови стали перед ним, плачучи й показуючи сорочки й накидки, які робила Сарна, поки була з ними.

40Петро вислав усіх і, ставши на коліна, помолився; і, повернувшись до тіла, сказав: Тавіфо, устань! І вона відкрила свої очі і, побачивши Петра, сіла.

41Він подав їй руку і підвів її; і, покликавши святих і вдів, поставив її перед ними живою.

42Це стало відомо по всій Іоппії, і багато хто увірував у Господа.

43І пробув він в Іоппії чимало днів в одного Симона-чинбаря.