Марка 7 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалима,

2і, побачивши, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, стали дорікати.

3Бо фарисеї і всі іудеї, тримаючись передання предків, не їдять, не помивши ретельно рук.

4І, прийшовши з ринку, не їдять, не обмившись. Є багато чого й іншого, що вони прийняли й тримаються: обмивання чаш, глеків, казанів, ліжок.

5Потім фарисеї й книжники питають Його: Чому Твої учні не живуть за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?

6Він же сказав їм у відповідь: Добре прорік про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Цей народ шанує Мене вустами, та його серце далеке від Мене.

7Та даремно шанує Мене, навчаючи вченням — людським заповідям.

8Бо ви, залишивши заповідь Божу, тримаєтесь людського передання: обмивання глеків і чаш; і багато іншого, тому подібного, ви робите.

9І сказав їм: Гарно ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотриматися свого передання!

10Бо Мойсей сказав: «Шануй свого батька і свою матір», — і: «Хто злословить батька чи матір, того слід покарати смертю», —

11а ви кажете: Якщо людина скаже батьку чи матері: Корван (тобто дар Богу) те, чим ти від мене скористався б, —

12то ви вже не дозволяєте їй щось зробити для свого батька чи своєї матері,

13тим самим скасовуючи слово Боже своїм переданням, яке ви передали; і багато тому подібного ви робите.

14Підізвавши весь народ, Він сказав йому: Слухайте Мене всі й розумійте.

15Немає поза людиною нічого, що, входячи в неї, може осквернити її, але що виходить з неї, те оскверняє людину.

16Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

17Коли Він пішов від народу в дім, Його учні запитали Його про цю притчу.

18Він сказав їм: І ви такі нетямущі? Не розумієте, що все, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?

19Тому що входить не в серце, а в шлунок, і виходить у вбиральню, так очищаючи всяку їжу.

20І сказав: Що виходить з людини, те оскверняє людину.

21Бо зсередини, з серця людського, виходять злі думки, перелюби, блуд, убивства,

22крадіжки, користолюбство, нечестя, обман, розпуста, заздрісні очі, лихослів’я, гордість, безумство —

23усе це зло виходить зсередини і оскверняє людину.

24Вирушивши звідти, Він пішов у межі Тира й Сидона і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось дізнався про це, але не міг утаїтися.

25Бо одна жінка, дочка якої була одержима нечистим духом, почула про Нього, прийшла, упала Йому в ноги

26(а ця жінка була язичницею, родом сирофінікійка) і стала просити Його, щоб Він вигнав біса з її дочки.

27Ісус же сказав їй: Дай спочатку наїстися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам.

28Вона ж сказала Йому у відповідь: Так, Господи, але ж і собаки їдять під столом крихти від дітей.

29Він сказав їй: За ці слова йди: біс вийшов із твоєї дочки.

30Прийшовши додому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить у ліжку.

31Вийшовши з меж Тира й Сидона, Iсус знову пішов до Галілейського моря через межі Десятимістя.

32І ось приводять до Нього глухого недоріку і благають Його покласти на нього руку.

33Він, відвівши його одного від народу, уклав Свої пальці в його вуха, плюнув, доторкнувся до його язика,

34і, звівши погляд на небо, зітхнув, і сказав йому: Еффафа! (тобто: Відкрийся!).

35І в нього відразу відкрилися вуха і розв’язалися пута язика, і він став говорити чітко.

36І Він наказав їм, щоб нікому не говорили про це; та скільки Він не наказував їм, вони ще більше розголошували.

37І, надзвичайно дивуючись, казали: Усе добре зробив: і глухим дає слух, і німим — мову.