1 Коринфян 15 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви й прийняли, в якому й стоїте,

2яким і спасаєтесь, якщо тримаєте в пам’яті, яким словом я благовістив вам, хіба що ви даремно увірували.

3Бо я передав вам насамперед те, що й сам прийняв: що Христос помер за наші гріхи за Писанням,

4і що Він був похований, і що воскрес на третій день за Писанням;

5і що з’явився Кіфі, потім Дванадцятьом,

6потім з’явився одночасно більш ніж п’ятистам братам, більшість яких живе й досі, а деякі й спочили;

7потім з’явився Якову, потім усім апостолам;

8а після всіх з’явився й мені, ніби якомусь недоноску.

9Бо я найменший з апостолів, який не гідний називатись апостолом, тому що гнав Церкву Божу.

10Та благодаттю Божою я є тим, ким є, і Його благодать до мене не була марною, але я потрудився більше за всіх них; утім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.

11Отже, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.

12Якщо ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі серед вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?

13Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.

14А якщо Христос не воскрес, то, значить, даремна наша проповідь, даремна й ваша віра.

15Та й ми виявляємося лжесвідками про Бога, тому що свідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскрешав, якщо мертві дійсно не воскресають.

16Бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.

17А якщо Христос не воскрес, то марна ваша віра: ви ще у своїх гріхах.

18Тоді й ті, що спочили в Христі, загинули.

19Якщо ми тільки в цьому житті надіємось на Христа, то ми жалюгідніші за всіх людей.

20Та Христос воскрес із мертвих, став первоплодом із покійних.

21Бо оскільки через людину смерть, то через людину й воскресіння.

22Бо як в Адамі всі помирають, так і в Христі всі оживуть,

23кожен у своєму порядку: первоплід Христос, потім Христові при Його приході.

24Потім — кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли знищить усяке начальство і всяку владу і силу.

25Бо Він має царювати, поки не покладе всіх ворогів під Свої ноги.

26Останній ворог буде знищений — смерть.

27Бо Він все підкорив під Його ноги. Коли ж Він скаже, що все підкорено, то ясно, що крім Того, Хто підкорив Йому все.

28Коли ж буде підкорено Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Бог був все в усьому.

29Інакше що робитимуть ті, які хрестяться за мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо їм і хреститися за мертвих?

30Навіщо й нам увесь час наражатися на небезпеку?

31Я щодня помираю: запевняю похвальбою вами, яку я маю у Христі Ісусі, нашому Господі.

32Якщо я за людським звичаєм боровся із звірами в Ефесі, то яка мені користь? Якщо мертві не воскресають, то станемо їсти й пити, бо завтра помремо.

33Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї.

34Протверезійте до праведності і не грішіть, бо деякі з вас не мають пізнання Бога. Кажу це вам на сором.

35Але хтось скаже: Як воскреснуть мертві? У якому тілі вони прийдуть?

36Нерозумний! Те, що ти сам сієш, не оживе, якщо не помре.

37І те, що ти сієш, ти не майбутнє тіло сієш, а голе зерно, наприклад, пшеничне чи якесь інше.

38А Бог дає йому тіло, як Йому угодно, причому кожній насінині — своє тіло.

39Не всяка плоть є такою самою плоттю, але одна плоть у людей, інша плоть у тварин, ще інша у риби, ще інша у птахів.

40Також є тіла небесні і тіла земні, але одна слава в небесних, а інша — в земних.

41Одна слава в сонця, інша слава в місяця, а ще інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.

42Так і з воскресінням мертвих: сіється в тлінні, воскресає в нетлінні;

43сіється в безчесті, воскресає в славі; сіється в немочі, воскресає в силі;

44сіється тіло душевне, воскресає тіло духовне. Є тіло душевне, а є тіло духовне.

45Так і написано: Перша людина Адам стала живою душею, а останній Адам — життєдайним духом.

46Але не духовне спочатку, а душевне, потім духовне.

47Перша людина — з землі, земляна, друга людина — Господь з неба.

48Яка земляна, такі й земляні, і яка небесна, такі й небесні.

49І як ми носили образ земляної, так будемо носити й образ небесної.

50Я те кажу, брати, що плоть і кров не можуть успадкувати Царства Божого і тління не успадковує нетління.

51Ось кажу вам таємницю: не всі ми помремо, та всі змінимось —

52умить, як оком змигнути, при останній трубі; бо вона затрубить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми змінимось.

53Бо це тлінне має одягнутися в нетління і це смертне — одягнутися в безсмертя.

54Коли ж це тлінне одягнеться в нетління і це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою!»

55Смерте, де твоє жало? Могило, де твоя перемога?

56Жало же смерті — гріх, а сила гріха — Закон.

57Та подяка Богу, Який дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа!

58Тому, брати мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди зростайте в ділі Господнім, знаючи, що ваш труд не даремний у Господі.