Дії Апостолів 26 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Агріппа сказав Павлу: Дозволяється тобі говорити за себе. Тоді Павло, простягнувши руку, став захищатися:

2Вважаю себе щасливим, царю Агріппо, що буду захищатися сьогодні перед тобою від усього, у чому обвинувачують мене іудеї,

3особливо знаючи, що ти знавець усіх іудейських звичаїв і суперечок. Тому прошу тебе вислухати мене терпляче.

4Моє життя від юності, яке від початку проходило серед мого народу в Єрусалимі, знають усі іудеї.

5Вони знають мене від початку, якщо схочуть свідчити, що я жив фарисеєм за найстрогішою в нашій релігії сектою.

6І тепер я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом отцям,

7досягнути якої надіються наші дванадцять племен, ревно служачи Богу день і ніч. За цю надію, царю Агріппо, мене й звинувачують іудеї.

8Чому ж вам видається неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?

9Правда, я і сам думав, що повинен багато чого робити проти імені Ісуса Назаря́нина,

10що я й робив у Єрусалимі: і багатьох святих я замикав у в’язниці, отримавши владу від первосвященників, і, коли їх убивали, подавав проти них голос;

11і по всіх синагогах я багато разів карав їх і примушував богохульствувати, і в несамовитій люті проти них гнав їх аж до чужоземних міст.

12Для цього йдучи в Дамаск із владою і повноваженням від первосвященників,

13опівдні, царю, я побачив у дорозі світло з неба, яскравіше за сонячне сяйво, яке осяяло мене і тих, що йшли зі мною.

14Усі ми впали на землю, і я почув голос, що говорив до мене і казав єврейською мовою: Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна.

15Я сказав: Хто Ти, Господи? Він сказав: Я Ісус, Якого ти гониш.

16Але підведися і стань на свої ноги, бо для того Я і з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і того, як Я з’явлюся тобі,

17визволяючи тебе від іудейського народу і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе

18відкрити їм очі і навернути їх від темряви до світла і від влади сатани до Бога, щоб вони вірою в Мене отримали прощення гріхів і спадщину серед освячених.

19Тому, царю Агріппо, я не став противитися небесному видінню,

20але спочатку в Дамаску і Єрусалимі, потім по всій землі Іудейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялись і навернулись до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.

21За це іудеї схопили мене в Храмі і намагалися вбити.

22Але отримавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому й великому, не кажучи нічого, крім того, що говорили пророки й Мойсей, що так має бути:

23що Христос мав постраждати і що, першим воскресши з мертвих, мав звістити світло іудейському народу і язичникам.

24Коли він так захищався, Фест сказав гучним голосом: Ти божевільний, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля! —

25Я не божевільний, вельмишановний Фесте, — сказав він, — а кажу слова істини й здорового глузду.

26Бо знає про це цар, перед яким я сміливо й говорю. Я ніяк не вірю, щоб від нього щось із цього втаїлося, бо це не в кутку відбувалося.

27Чи віриш ти, царю Агріппо, пророкам? Я знаю, що віриш.

28Агріппа сказав Павлу: Ти трохи не переконуєш мене стати християнином.

29Павло сказав: Благав би я Бога, щоб трохи чи багато, не тільки ти, а й усі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, окрім цих кайданів.

30Коли він сказав це, цар і правитель, Верніка і ті, що сиділи з ними, устали

31і, відійшовши вбік, говорили між собою: Цей чоловік не робить нічого вартого смерті чи кайданів.

32А Агріппа сказав Фесту: Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не апелював до кесаря.