Іоана 8 - Переклад. Ю. Попченка.(НУП)

1Ісус же пішов на Оливну гору.

2А на світанку знову прийшов у Храм, і весь народ прийшов до Нього, і Він сів і почав навчати його.

3Тут книжники й фарисеї приводять до Нього жінку, схоплену на перелюбі, і, поставивши її посередині,

4кажуть Йому: Учителю, цю жінку схоплено на самому вчинку перелюбу,

5а Мойсей у Законі заповів нам побивати таких камінням. А Ти що скажеш?

6Казали ж це, спокушаючи Його, щоб мати в чому звинуватити Його. Та Ісус, нахилившись вниз, став писати пальцем по землі, ніби не чуючи їх.

7Коли ж вони продовжували питати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, хай першим кине в неї камінь.

8І знову, нахилившись вниз, став писати по землі.

9Вони ж, почувши це і докорювані совістю, стали виходити один за одним, починаючи від старших і до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.

10Ісус, підвівшись і не побачивши нікого, крім жінки, сказав їй: Жінко, де оті твої обвинувачі? Ніхто не засудив тебе?

11Вона сказала: Ніхто, Господи. Ісус сказав їй: І Я не засуджую тебе. Іди і більше не гріши.

12І знову Ісус почав говорити до народу: Я — світло для світу: хто йде за Мною, той не буде ходити в темряві, але матиме світло життя.

13Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, Твоє свідчення не істинне.

14Ісус сказав їм у відповідь: Хоч Я і Сам про Себе свідчу, Моє свідчення істинне, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов і куди йду.

15Ви судите по плоті, Я не суджу нікого;

16а якщо Я і суджу, то Мій суд істинний, бо Я не один, але Я з Отцем, що Мене послав.

17А у вашому Законі написано, що свідчення двох людей істинне.

18Я Сам про Себе свідчу, і про Мене свідчить Отець, що Мене послав.

19Тоді вони сказали Йому: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ні Мого Отця; якби ви знали Мене, то знали б і Мого Отця.

20Ці слова Ісус сказав біля скарбниці, як навчав у Храмі, і ніхто не схопив Його, бо Його час ще не прийшов.

21І знову Ісус сказав їм: Я йду, і ви будете шукати Мене і помрете у своєму гріху. А куди Я йду, туди ви не можете прийти.

22Тоді іудеї сказали: Невже Він уб’є Себе, що каже: Куди Я йду, туди ви не можете прийти?

23Він сказав їм: Ви від нижніх, Я від вишніх; ви від цього світу, Я не від цього світу.

24Тому Я і сказав вам, що ви помрете у своїх гріхах; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у своїх гріхах.

25Тоді вони сказали Йому: Хто Ти? Ісус сказав їм: Те, що й казав вам від початку.

26Багато Я маю говорити й судити про вас, але Той, що Мене послав, є істинний, і що Я чув від Нього, те й кажу світу.

27Не зрозуміли вони, що Він сказав їм про Отця.

28Тоді Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді дізнаєтеся, що це Я і що Я нічого не роблю Сам від Себе, але як навчив Мене Мій Отець, те й говорю.

29І Той, що Мене послав, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.

30Коли Він говорив це, багато хто увірував у Нього.

31Тоді Ісус сказав іудеям, які увірували в Нього: Якщо будете пробувати в Моєму слові, то ви дійсно Мої учні;

32і пізнаєте істину, й істина зробить вас вільними.

33Вони відповіли Йому: Ми нащадки Авраама і ніколи нікому не були рабами. Як же Ти кажеш: Станете вільними?

34Ісус відповів їм: Істинно, істинно вам кажу: кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха.

35Та раб не пробуває в домі вічно, а Син пробуває вічно.

36Тож якщо Син зробить вас вільними, то ви дійсно будете вільними.

37Я знаю, що ви нащадки Авраама, але хочете вбити Мене, бо Моє слово не вміщається у вас.

38Я кажу те, що бачив у Мого Отця, а ви робите те, що бачили у вашого отця.

39Вони сказали Йому у відповідь: Наш отець — Авраам. Ісус каже їм: Якби ви були дітьми Авраама, то робили б діла Авраама,

40а ви хочете вбити Мене — Людину, Яка сказала вам істину, що почула від Бога. Авраам такого не робив.

41Ви робите діла свого отця. Вони ж сказали Йому: Ми не від блуду народилися, у нас один Отець — Бог.

42Ісус сказав їм: Якби Бог був вашим Отцем, то ви любили б Мене, тому що Я від Бога вийшов і прийшов; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він Мене послав.

43Чому ви не розумієте Моєї мови? Тому що не можете слухати Мого слова.

44Ви — від свого отця диявола і ви охоче виконуєте похоті свого отця. Він був людиновбивцею від початку і не встояв в істині, бо в ньому немає істини. Коли він каже неправду, то каже своє, бо він неправдомовець і батько неправди.

45А оскільки Я кажу істину, то ви не вірите Мені.

46Хто з вас докорить Мені за гріх? Якщо ж Я кажу істину, то чому ви не вірите Мені?

47Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.

48Тоді іудеї сказали Йому у відповідь: Чи не правильно ми кажемо, що Ти самаря´нин і що в Тобі біс?

49Ісус відповів: Нема в Мені біса, але Я шаную Свого Отця, а ви ганьбите Мене.

50Утім Я не шукаю Собі слави: є Той, що шукає і судить.

51Істинно, істинно вам кажу: хто дотримається Мого слова, той не побачить смерті повік.

52Тоді іудеї сказали Йому: Тепер ми знаємо, що в Тобі біс. Авраам помер, і пророки померли, а Ти кажеш: Хто дотримається Мого слова, той не скуштує смерті повік.

53Невже Ти більший від нашого отця Авраама, який помер? І пророки померли. Ким Ти Себе робиш?

54Ісус відповів: Якщо Я Сам Себе прославляю, то Моя слава ніщо. Мене ж прославляє Мій Отець, про Якого ви кажете, що Він ваш Бог.

55Та ви не знаєте Його, а Я знаю Його, і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем; але Я знаю Його і дотримуюся Його слова.

56Авраам, ваш отець, був радий побачити Мій день; і побачив його, і зрадів.

57Тоді іудеї сказали Йому: Тобі ще й п’ятдесяти років немає, і Ти бачив Авраама?

58Ісус сказав їм: Істинно, істинно вам кажу: перш ніж народився Авраам, Я є.

59Тоді вони взяли каміння, щоб кинути в Нього, та Ісус скрився і вийшов із Храму, пройшовши посеред них, і так пішов.