Дії Апостолів 26 - Новий Переклад Укра?нською(НПУ)

26Павло захищає себе перед Агриппою

1Агриппа промовив до Павла:

―Тобі можна висловитись на свій захист.

Павло підняв руку й почав захищатися:

2―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.

3Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.

4Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.

5Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.

6І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,

7до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи Богові

вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.

8Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?

9Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.

10Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у в’язницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.

11І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.

12Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.

13Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.

14Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».

15Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?»

Господь відповів:

«Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!

16Але підведися та встань на ноги: Я з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.

17Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,

18щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».

19Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,

20а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, потім

в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.

21Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.

22Але, отримавши допомогу від Бога, я стою тут

донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:

23Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло Своєму

народові та язичникам.

24Коли він так захищався, Фест голосно промовив:

―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!

25Павло відповів:

―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.

26Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.

27Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!

28Тоді Агриппа сказав Павлові:

―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.

29Павло відповів:

―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.

30Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.

31Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».

32Агриппа сказав Фестові:

―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.